Девіантна поведінка –  це поведінка однієї чи групи осіб, що не відповідає суспільним нормам та завдає шкоди особисто людині, оточуючим, суспільству взагалі.

​

Девіантна поведінка може виявлятися у різноманітних формах активності особистості, при цьому її головними ознаками є: відхилення від соціальної норми, деструктивність, тотальність та дезадаптація, тобто існування моделей поведінки, що не сприяють повноцінній адаптації людини у суспільстві та повторюються у більшості ситуацій, в яких вона опиняється.

Поведінку, що відхиляється від соціальної норми (як сукупності вимог і очікувань певної соціальної групи), можна класифікувати за різними підставами. Так, якщо визначати спрямованість девіантної поведінки, то можна виокремити експансивні і неекспансивні форми.

​

Експансивні девіації характеризуються вторгненням у сфери життя і діяльності навколишніх людей, схильністю ігнорувати їхні інтереси і навіть посягати на їхні свободи (наприклад, агресивна поведінка).
 

Неекспансивні девіації вирізняються самознищувальним для людини характером, коли неадекватна і неефективна діяльність призводить до особистісної деградації чи блокування особистісного зростання. При цьому людина своєю поведінкою формально може не зачіпати інтереси навколишніх. Існує уявлення, що до такого різновиду девіантної поведінки відноситься (окрім порушень харчової поведінки) і аутизм. Однак зразу слід зазначити, що «аутизм» є первазивним (наскрізним) розладом розвитку і охоплює досить широкий спектр інколи неоднозначних порушень на різних психофізичних і психічних рівнях. І поряд з такими найвідомішими виявами аутичного типу розвитку, як відстороненість і перебування у власному просторі, часто зустрічаються і такі прояви, як гіпертовариськість, безтактне поводження аутичної особи (на тілесному і мовленнєвому рівнях) серед інших людей, чи навіть агресія, що перетворює її поведінку вже на експансивну девіацію. Характерність аутичних проявів полягає не у гіпо і не у гіперкомунікаціях, а у їх неадекватності щодо контексту певної ситуації.

Тому, на наш розсуд, аутичний спектр порушень коректніше відносити до психопатологічної форми девіантної поведінки, а саме, до такої, що склалася через певні розлади розвитку людини.

        

Якщо розглядати аутизм на рівні поведінкових проявів, то доречно застосувати парадигму біхевіорального (поведінкового) напряму психології. За визначенням біхевіоральної психології аутизм - це синдром поведінкових дефіцитів та надлишків, які можуть змінюватись під впливом спеціальних ретельно спланованих, конструктивних взаємовідносин з навколишніми людьми. При цьому, дефіцитом поведінки названо те, що дитина не робить або робить недостатньо, а надлишком - рухи і дії дитини, які часто виявляються і перетворюють її поведінку на неадекватну та неефективну, заважаючи конструктивній взаємодії з оточенням.

​

Таким чином, своєчасно виявлене у дитини порушення розвитку за аутичним типом дозволяє правильно скоординувати зусилля спеціальних психологів і батьків у напрямі корекції її розвитку. У контексті біхевіоральної психології терапевтичним завданням є формування у дитини необхідних, але відсутніх, навичок та зменшення так званих надлишків поведінки. У результаті такої подвійної роботи досягається головна мета модифікації поведінки аутичних дітей - допомогти їм стати здатними до навчання, самостійними та соціально адаптованими.

​

Отже, раннє і точне виявлення причини аутичної поведінки багато в чому визначає прогноз на подальший розвиток дитини, а також застосовувати методи корекції або медичний вплив.

​

Коли батькам треба насторожитися?

​

Від природи всі діти різні, навіть цілком здорові відрізняються своєю товариськістю, темпами розвитку, здатність сприймати нову інформацію. Але є деякі моменти, які ви повинні знати:

​

1. Ви стурбовані поведінкою дитини. Вас насторожують його різкі зміни в настрої, неадекватна поведінка.

2. Дитина уникає контакту, наприклад, не любить, коли його беруть на руки.

3. Надмірна чутливість або навпаки. Наприклад, байдужість до болю або непереносимість різких звуків.

4. Малюк погано говорить або взагалі мовчить.

5. Дитина аутист в дитячому саду або іншому закладі уникає спілкування з однолітками.

6. Коли дитина вивчає нові предмети, віддає перевагу пробувати їх на смак або обнюхувати.

7. Нав’язлива поведінка.

8. Часто проявляється повна відчуженість від зовнішнього світу.

9. Зупинка в розвитку, наприклад, знає слова, але далі не йде, пропозиції їх не складає.

​

Отже, батьки,  якщо ви помітили у своєї дитини хоча б деякі ознаки з перерахованих, то варто показати його лікарю. Психолог дасть правильні рекомендації по спілкуванню і занять з малюком. Допоможе визначити, наскільки сильно проявляються симптоми аутизму.