1. Підготувати дітей класу до того, що поряд з ними навчатиметься учень із особливими освітніми потребами:

• створити в класі демократичне середовище, налагоджувати між учнями дружні стосунки, щоб ці діти відчули себе членами колективу;

• привчати здорових дітей допомагати (за потреби), опікуватися  відсталими однолітками з особливими портебами;

• не припускати зневажливого ставлення до них.

​

2. Перед тим, як прийняти до класу дитину з порушенням розумового розвитку, детально ознайомитися з її анамнестичними даними. З цією метою поспілкуватися з батьками дитини; вивчити медичні довідки; усвідомити, у чому першопричина (пологова чи післяпологова травма, хвороба в ранній період, вплив медикаментів тощо);

​

3. Вивчити спеціальну медичну та педагогічну (дефектологічну) літературу з метою з'ясування впливу різних видів ушкоджень (пологові травми, хвороби, психічні захворювання тощо) на процеси навчання і розвитку;

​

4. Детально вивчити особливості розвитку психічних процесів дитини з особливими освітніми потребами (стан пам'яті, уваги, мислення, працездатності, темп роботи, прояви поведінки, стан емоційно-вольової сфери тощо);

​

5. Ознайомитися з сучасними педагогічними підходами і методиками, які застосовуються  у спеціальних школах під час навчання дітей з порушеннями розумового розвитку. Необхідно мати в школі навчальні програми спеціальних шкіл (відповідного класу), щоб мати уявлення, якими знаннями, уміннями та навичками повинні оволодіти  ці діти на кінець навчального року;

​

6. На кожну дитину з особливими потребами необхідно скласти індивідуальний навчальний план (враховуючи важкість порушення). До процесу складання плану бажано залучити практичного психолога;

​

7. Плануючи навчальну та корекційну роботу з даною категорією дітей, необхідно враховувати їхні  cпецифічні особливості:

• вони  мають (як правило) слабку, короткочасну пам'ять, тому матеріал треба подавати невеликими «дозами» і звертати увагу на багаторазове повторення вивченого матеріалу. З цією метою урізноманітнювати прийоми і види робіт на закріплення вивченого матеріалу, застосовувати дидактичні ігри. І лише після засвоєння цього матеріалу надавати більш складний новий матеріал.

• у них порушена активна увага. Треба застосовувати наочний матеріал для її активізації; чергувати види діяльності (більш складні завдання чергувати з більш легкими).

• у цієї групи дітей переважає конкретно-наочне мислення. На нього і треба спиратись у викладанні навчального матеріалу. Для цього застосовувати зрозумілу яскраву наочність (предметні картинки, рахунковий матеріал, малюнок-схему до задачі тощо).

• діти з порушеннями розумового розвитку мають знижений темп роботи та працездатність. Значить, для них необхідно зменшити об'єм завдань та їх кількість, а складність повинна бути доступною. Для цього дітям можна давати індивідуальні картки із завданнями відповідної складності та перфокарти, у які  треба лише вставити відповідну орфограму чи числову відповідь (і зовсім немає потреби переписувати це завдання в зошит, якщо дитина має слабкі чи недостатні навички письма).

• учні цієї категорії, як правило, не мають достатніх навичок самостійної роботи; потрібен постійний контроль за виконанням ними завдання (щоб вони не відволікалися та не втрачали напряму діяльності).