Мовленнєва функція відіграє важливу роль у психічному розвитку дитини, в процесі якого відбувається становлення пізнавальної діяльності, формуються здібності понятійного мислення.

​

Тому виражені відхилення в мовленнєвому розвитку дитини мають такі негативні наслідки:

• відстає психічний розвиток дитини;

• уповільнюється формування всіх рівнів пізнавальної діяльності;

• з’являються порушення емоційно-вольової сфери;

• виникають труднощі в засвоєнні письма і читання, що знижує успішність дитини у навчанні.

​

Можна умовно виділити чотири основні періоди мовленнєвого розвитку і в кожному з них визначити ту симптоматику, яка має насторожувати педагога в процесі спілкування з дитиною.

​

1-й – підготовчий (з моменту народження – до 1 року);

2-й – переддошкільний  (від 1 до 3 років);

3-й – дошкільний (від 3 до 6 років);

4-й – шкільний (від 6 до 17 років).

​

      Підготовчий період.

​

Дитина з’являється на світ і свою появу оголошує криком.  Крик – перша голосова реакція дитини. І крик і плач дитини активізують діяльність артикуляційного, голосового, дихального відділів мовленнєвого апарату. Тому якщо  в розділі „анамнез” зазначено, що дитина народилася в асфіксії і відразу не закричала, то ця інформація може бути важливим діагностичним симптомом для логопеда.

​

Період „гуління” відмічають у всіх дітей. Уже в 1,5 місяць, а потім – в 2-3 місяці голосові реакції дитина виявляє у вимові таких звуків як а-а-бм, у-гу, бу.

​

У 4 місяці звукові сукупності ускладнюються. Дитина в процесі „гуління” ніби грається зі своїм артикуляційним апаратом, отримуючи від цього задоволення. Гулить дитина тоді, коли вона суха, виспалася, нагодована і здорова.

​

За нормального розвитку дитини „гуління” поступово переходить у лепіт. У 7-8,5 місяців діти вимовляють склади на зразок ба-ба, дя-дя, співвідносячи їх з людьми, що оточують їх. У процесі спілкування з дорослими дитина поступово намагається відтворювати темп, ритм, мелодійність а також вимовляти звукові елементи їх мовлення. У 9-10 місяців розширюється обсяг лепітних слів, які дитина намагається повторювати за дорослим.

​

У 8,5-9 місяців лепіт має модульований характер з різноманітними інтонаціями. Проте не у всіх дітей цей процес однаковий: зі зниженням слухової функції гуління „згасає”, і це нерідко є діагностичним симптомом. Так, якщо на консультацію приводять дитину без мовлення в 2,5-3 роки, яка не розуміє звернене до неї мовлення і не розмовляє, важливо з’ясувати чи не зникло в неї гуління в ранньому віці. В таких випадках потрібно зробити їй аудіограму.

​

      Переддошкільний період.

​

У цей період розширюється обсяг лепітних слів, що використовує дитина. Переддошкільний період характеризується підвищеною увагою дитини до дорослих, що оточують її, посилюється її мовленнєва активність. Слова, що використовує дитина багатозначні: одним лепетним словом вона позначає кілька понять („дай” – віддай, принеси, подай).

​

Після півтора року спостерігається збільшення активного словника дітей, з’являються перші речення, що складаються з аморфних слів-коренів („тато ди” – тато йди).

​

Аналізуючи кількісні показники зростання лексичного запасу дітей у цьому віці, можна навести такі дані:  1,5 рік – 10-15 слів, до кінця року – 40 слів, до 3 років близько 100 слів.

​

Таким чином, упродовж півтора року відбувається кількісний стрибок у розширеннні словника дітей. Характерним показником активного мовленнєвого розвитку дітей на цьому етапі є поступове формування граматичних категорій.

​

Отже, до кінця переддошкільного періоду діти спілкуються між собою і дорослими, що оточують їх, використовуючи структуру простого поширеного речення з найпростішими граматичними категоріями мовлення.

​

У 3 роки практично завершується анатомічне дозрівання мовленнєвих ділянок мозку. Дитина оволодіваєосновними граматичними формами рідної мови, накопичує визначений лексичний запас. Тому, якщо  в 2,5-3 роки вона спілкується за допомогою лепетних слів і уривків лепетних речень, потрібно терміново проконсультувати її в логопеда, перевірити фізіологічний слух і організувати заняття в умовах логопедичноїі групи.

​

      Дошкільний період.

​

Цей період характеризується найінтенсивнішим мовленнєвим розвитком дітей. Спостерігається якісний стрибок у розширені словникового запасу. Дитина починає активно використовувати всі частини мовлення, поступово формуються навички словотворення.

​

У віці 5-6 років висловлювання дітей досить поширені, простежується визначена логіка викладання. Нерідко в їхніх розповідях з’являються елементи фантазії, бажання придумувати епізоди, яких не було.

    

У дошкільний період спостерігається  достатньо активне становлення фонетичної сторони мовлення, вміння вимовляти слова різної складової структури і звуконаповнюваності.

​

Отже до кінця дошкільного періоду діти мають володіти розгорнутим мовленням, фонетично, лексично і граматично правильно оформленим.

​

Рівень розвитку фонематичного слуху дає їм змогу оволодіти навичками звукового аналізу і синтезу, що є необхідною умовою засвоєння грамоти в шкільний період.

​

До семи років дитина оволодіває мовленням як повноцінним засобом спілкування за умови збереженості мовленнєвого апарату, якщо немає відхилень у психічному й інтелектуальному розвитку, якщо вона виховується в нормальному мовленнєвому і соціальному оточенні.

​

      Шкільний період.

​

Упродовж цього періоду триває удосконалення зв’язного мовлення. Діти усвідомлено засвоюють граматичні правила оформлення вільних висловлювань, повністю оволодівають звуковим аналізом і синтезом, формується писемне мовлення.

​

Отже, розвиток дитячого мовлення- це складний і різнобічний процес.