Майже у кожної аутичної дитини в ранньому дитинстві підозрюють глухоту чи сліпоту. Ці підозри викликані тим, що вона, як правило, не відгукується на своє ім'я, не виконує вказівок дорослого, не зосереджується з його допомогою.

​

Однак подібні підозри швидко розсіюються, оскільки батьки знають, що відсутність реакції на соціальні стимули часто поєднується в їхньої дитини зі „сверхочарованностью” певними звуковими і зоровими враженнями, викликаними, наприклад, сприйняттям шелестіння листків під ногами, музики, світла лампи, тіней, візерунка шпалер на стіні - їх особливе значення для дитини не залишає у близьких сумнівів, що вона  може бачити і чути.

​

Тим не менш, саме увагу до особливостей сприйняття такої дитини цілком зрозуміло. Більше того, існують аргументовані пропозиції ввести в основні клінічні критерії розладів спектру аутизму аномальність реакції на сенсорні подразники.

   

Аномальність  в  даному  випадку  -  це не просто відсутність реакції, а її незвичайність: сенсорна вразливість і ігнорування стимулу, парадоксальність відповіді або окремими враженнями.

​

Важливо також пам'ятати про характерні відмінності реакцій на соціальні і фізичні стимули. 

​

Для дитини з нормальним розвитком соціальні стимули надзвичайно важливі. Вона, насамперед, висловлюється на те, що виходить від іншої людини.

​

Дитина з розладами спектру аутизму, навпаки, може ігнорувати близьку людину і чуйно відгукуватися на інші стимули.

​

З іншого боку, в поведінці дітей з порушеннями зору і слуху також можуть відзначатися одноманітні дії, такі, як розгойдування, подразнення ока чи вуха, перебирання пальцями перед очима. Так само, як і у випадках розлади спектру аутизму, ці дії несуть функцію аутостимуляції, що компенсує недостатність реального контакту зі світом. Однак, ми не можемо говорити про розлади спектру аутизму, поки стереотипність в поведінці не сполучається з труднощами у встановленні емоційного контакту з іншими людьми, зрозуміло, на доступному дитині рівні, за допомогою доступних йому засобів.

​

Необхідно також відзначити, що можливе дійсне поєднання розладів спектру аутизму з порушеннями зору і слуху. Так буває, наприклад, при вродженій краснусі. У подібних випадках стереотипність поведінки з'єднується зі складнощами в спілкуванні навіть на самому примітивному рівні. Поєднання аутизму і сенсорних порушень особливо ускладнює корекційну роботу.

​

Випадки порушення слуху при розладах спектру аутизму зустрічаються дуже  часто. По меншій мірі один із 20 людей РСА глухі або слабочуючі. Приблизно 1 із 5 мають значний рівень порушення слуху та декілька процентів  повністю глухі.

​

Більшість людей РСА мають нормальний слух, що дає можливість проведенню нормального слухового тесту. Однак характер їх слуху та використання слухового стимула дуже часто незвичайний, паталогічний. Це може бути причиною стурбованості на протязі перших років життя батьків, вихователів в тому, що можливо дитина глуха.

​

Батьки рідко вірять в те, знаючи про можливості дитини реагувати на шелест розгортання шоколади у  сусідній кімнаті  або звука падаючої на килим голки.

​

Для дітей  РСА, які мають важкі  порушення слуху, можуть бути корисні слухові апарати. Для дітей РСА, які слабочуючі  (менш ніж 35 dB) слуховий апарат  в великій степені є перешкода, ніж допомога.

​

Багато людей з розладами спектру аутизму так схвильовані незвичайними звуками і шумом, що слуховий апарат приносить їм ще більше проблем, так само як і окуляри при порушенні рефракції.    

​

Слухові апарати повинні підбиратися спеціалістами, які добре знають  різни типи проблем, які  асоціюються з аутизмом.

​

Мова жестів і інші альтернативні невербальні моделі комунікації можуть бути дуже важливим інструментом для покращення якостей життя деяких людей, що мають розлади спектру аутизму,  в особливості при наявності супутнього порушення слуху.