Савіцька Н.Д.
Консультант, вчитель-дефектолог (олігофренопедагог).
Дорослим слід пам’ятати про 5 «не»:
-
Не говорити голосно;
-
Не робити різких рухів;
-
Не дивитися пильно в очі дитині;
-
Не звертатися прямо до дитини;
-
Не бути занадто активним і нав’язливим.
-
Не лишай дитину права залишатися дитиною.
-
Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти. Або як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
-
Не зганяй на дитині свої образи; що посієш, те й зійде.
-
Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї робиш.
-
Не стався до її проблем звисока.
-
Не принижуй!
-
Не муч себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, муч, якщо можеш і не робиш.
-
Пам'ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
-
Умій любити чужу дитину. Не роби чужій дитині те, що не хотів би, щоб інші зробили твоїй.
-
Люби свою дитину будь-якою: неталановитою, дорослою; спілкуючись з нею, радій, бо дитина – це свято, яке поки що з тобою.
Лист сина-аутиста до батьків
Дорогі батьки!
Пам’ятайте, що ви самі запросили мене у свою сім’ю. Навчіть мене мистецтва стати і бути людиною.
У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені: що, коли, чому кожен із нас у ньому має робити.
Мої руки маленькі – не очікуйте від мене досконалості.
Мої почуття ще недозрілі – прошу, будьте чутливими до моїх потреб.
Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення.
Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки. Бо інакше я не навчусь приймати рішення, коли подорослішаю.
Прошу не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з вашим очікуванням.
Я вчуся від вас всього: слів, інтонацій голосу, манери рухатися… Бо в мене вони зовсім інакші. Навчіть мене кращого.
ПАМ’ЯТАЙТЕ!
Ми разом невипадково: ми маємо допомагати один одному в цьому безмежному світі.
Я хочу відчувати вашу любов. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.
ЛЮБІ МОЇ! Я ВАС ДУЖЕ-ДУЖЕ ЛЮБЛЮ!
Ваш син
